ЧТО?!!!
а насчет чего хотя бы стих??!

ни фига себе!!!
а что?
это сочинить надо??!
а почему я??!

ага..
а ты потом скажешь,
что это ты написала! да?

По небу белые плывут Киты
И птицы летят на восток.
А там внизу,по земле ходишь ты
И я рву ромашки лепесток.

Удел любить,любовью сумашедшей,
Удел считать,дни отмеряя,
Удел меня,тебя нашедшей
И даже когда сплю,тебя не забываю!

Отредактировано СгустОг_ЭМОций) (2007-05-16 16:58:12)

сЛУШАЙТЕ МНЕ СТИХ НУЖЕН НА УКРАИНСКОМ УЧИТЕЛЮ А?

Вот есть несколько, прошу:

Ой, казала ж менi мати.

Ой, казала ж менi мати,
Щоб я йшла у хату спати,
Щоб Iванка не кохала
I,щоб очi не дзьобала.

Ой, казала ж менi мати,
Тай, щоб горя не придбати -
"Не ходи пiд яснi зiрки,
Бо прольються сльози гiрки!".

Ой, казала ж менi мати,
Що не мушуэ лякати,
Що менi бажаэ щастя,-
"Я - вродлива, вже ж удасця".

Пiд Купайла з ним ходила.
Мене мати боронила.
Я ж з Iванком одружуся
I матусi не збоюся,

Бо Iванка так кохаю,
Як побачу, заспiваю.
Заспiваю, зхаменюся
I к Iванку пригорнуся!

Вже сонце за обрiй заходить

Вже сонце за обрiй заходить.
З ланiв вже суне холодком.
Вже зiрок перша черга взходить.
- Та, де ж, той, мiсяц за лужком?

Чи мiсяц в хмарi заблудився,
Чи вiтер хмару ту приспав?
Блукав, блукав i народився-
Серпом тонюнiм заблискав.

I зiрки - неба дiодема,
I роси - перламутр лугiв,
Життя - всесвiтня теорема,
Як пiсня наших кобзарiв,

Враз ожили. Дивують люде!
Додолу вiтер гне вербу.
Десь, ворон кряче, серце нуде,
Тай пiвень вже - кукарiку.

Вже небокрай вогнем палаэ.
Ген, спозаранок - мов стрiчки.
Рiзноголоссям гай лунаэ.
Як скло блищать ставки, рiчки.

Усе захопленно - цiкаво.
I, навiдь, зливи в осенi.
Зустрiну весну я ласкаво.
Тай, зима по душi менi.

Шановна мати Украiна

Шановна мати Украiна.
Там жовтi з хвилями жита!
Ти нам - за батьтка i за сина,
За першокласника листа.

Ти нас водила за собою
Де жартiвливi соловьi,
Ставки маленькi з осокою,
Де першi радощи моi.

Украiно - наша мати!
Привiтай своiх синiв;
Серед степу, серед хати,
Посеред своiх ланiв.

Ти наша мрiя, наша доля,
Усе життя - воно твоэ,
Ти - наше щастя, наша воля,
Ти наше сонечко рiдне.

Чекай, чекай! Ми ненароком
Приiдем, матiнко. Ти жди.
Чекай нас, мати, рiк за роком.
Тебе кохаэм ми завжди!

Украiно - наша мати,
Привiтай своiх синiв
Серед степу, серед хати,
Посеред своiх ланiв.

А на испанском не надо? На крайний случай вот:

PEQUEÑA CARTA A UNA ROSA
           
             Manuel del Cabral

Déjame ver qué lloras, que tienes tantos párpados.
Déjame ver qué gozas, sexo de tantos labios.
Ya sé que mi mirada te hace crecer espinas.
Ya sé que eres tan vieja como yo cuando callo.
Pero tú que en tus pétalos coleccionas mañanas,
tú que apretando alas, todo el amor del bosque
me lo das en tu breve primavera,
déjame que la mano te conserve,
déjame ...
Digital biografía de los duendes,
cerebro del jardín, pasto del sueño,
tú,
que encuadernada en pétalos no vuelas,
pero en el aire estás, te vas muriendo
cuando te respiramos,
cuando empieza a vivir tu vegetal cadáver,
cuando a vivir empiezas como pájaro,
como trino extraviado que oye sólo el olfato.
Ya sé que eres tan vieja como yo cuando canto,
sin embargo, yo que en tu poco espacio, tanto aprendo,
que veo en tu rocío que hay párpados secretos,
vuelvo a tocar tu abismo que cabe en una mano.
Tú, que guillotinada, vives ya de los vidrios
de mi fluvial mirada, siempre triste,
tú que creces de súbito
cuando te da estatura mi llanto jardinero,
tú, que sin comprenderlo,
indefensa en mis manos me defiendes.